![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
Вперше в житті на власні очі бачив встановлення рекорду, який увійде у Книгу Гіннеса.
Особливо приємно, що це відбувалося в столиці України, світовий рекорд встановив українець, більше того – побратим-"свободівець".
Найщиріші вітання Тарасу Корніюку!!!
Тарасе – Ти гордість нації!
Офіційно про подію:
"Студент Київського національного університету імені Тараса Шевченка, член Всеукраїнського об'єднання "Свобода", кандидат у депутати Київради Тарас Корніюк встановив рекорд Книги рекордів Гіннеса у вправі "Підйом переворотом".
Тарас протягом 3 годин 15 секунд без відпочинку виконав 1303 підйоми переворот на перекладині.
Рекорд був зафіксований міжнародними представниками Книги рекордів Гіннеса.
Своїм досягнення Тарас на 152 рази перевищив попереднє досягнення, що належало вірменину Зарзанду Мхитаряну (1151 раз за 2 години 51 хвилину). Рекордсмен встановив своє досягнення у приміщенні гімнастичного залу спорткомплексу КНУ імені Тараса Шевченка.
Виступаючи перед пресою, Тарас зазначив, що присвячує цей результат Україні: "Моє досягнення може стати хорошим прикладом для українських юнаків та дівчат, спонуканням до здорового способу життя, до патріотизму".
Наступним своїм досягненням випускник біологічного факультету Київського національного університету вважає продовження наукової кар'єри та активну громадсько-політичну діяльність.
Це не просто слова. 3 травня 2008 року Тарас разом з побратимами не допустив проведення у Києві так званого конопляного маршу".
P.S. Роби разом з нами, роби як ми, роби краще за нас!:)
Фактично день 22 січня став не лише символічним днем свободи, а й свідченням неперервної єдності крові та духу Нації. Розділені кордонами імперій, мільйони українців піднялись після двохсот років рабства, яке тривало з часів Руїни, та знову продемонстрували волю до незалежного політичного буття у власній єдиній державі.
На жаль, соборність українців, скріплена збройним братерством українських армій у Визвольній війні 1918 – 1920 років, не стала основою для розбудови вільної процвітаючої держави. Свідомість політичного керівництва відставала від свідомості українських революційних мас. Хитання, непослідовність, схильність до поступок смертельним ворогам, дитяча наївність – усі ці риси тодішньої української політичної еліти призвели врешті до того, що українці зазнали поразки у кривавому протистоянні на три фронти проти кремлівського більшовизму, білогвардійського імперіалізму та польської експансії. Толерантний демократичний Захід не просто мовчав, як це прийнято тепер, але й активно озброював агресорів.
Це засвідчує, що у час революції або принципового протистояння безхребетність з недоліку перетворюється на злочин. "Громада міцна отаманом" – каже народне прислів'я. Якщо лідерам бракує волі і рішучості неухильно проводити чітку політичну лінію, страждає вся нація. Так вчить нас наша ж історія.
Відзначаючи 22 січня, маємо зробимо висновки з минулого. Адже тільки ми самі, українці, можемо зробити так, щоб стала Україна справді сильною, могутньою та незалежною державою.
Бо живемо у своїй Богом даній країні!
У цей День українці маніфестують єдність з Українськими Героями, мільйонами відомих і незнаних сьогодні синів України.
Запрошую Вас, шановне товариство, разом з родинами, відсвяткувати цей День.
Урочистості розпочнуться на Майдані Незалежності, 23 травня, у п'ятницю, починаючи з 15 год.
У програмі – фольклорний концерт, а також виступи українських гуртів "Кому вниз", "Тартак", "Гайдамаки", "Мандри", "От вінта", сестер Тельнюк, кобзаря Тараса Компаніченка. Ведучий – Сашко Положинський.
Ось про що і про кого будемо говорити, пригадувати, вшановувати:
( Read more... )
З Днем Матері, дорогі!
Мама вигойдала дитячу колиску, схилялася над ліжечком безсонними ночами, і співала колискову – світлу і тиху – як далекі зірки за вікном. Мамина любов – мережила орнаментами дитячу вишиванку і навчала молитви – найпершої і святої...
Мамина любов – мов оберіг, який ніколи не зраджує і не покидає. Вона захищає нас у ту мить, коли щойно приходимо в світ. І коли, ставши дорослими, пізнаємо терпкий смак перемоги і першу гіркоту розчарувань...
Зі святом Вас, дорогі наші Матері!
Схиляємо низько перед Вами голову і дякуємо за тепло, яке ніколи не вичерпується, і за розуміння, яке ніколи не помирає.
Нехай Господь пошле Вам міцного здоров'я і радості!
Поки Ви з нами – ми почуваємося щасливими і сильними на Землі.
Позавчора був на «5-му каналі» в програмі «Київський час». Одягнув лляну синю вишивану сорочку, вишиту синім, а студія була оформлена зеленим кольором. Не вгадав.
Хоча є хороші новини.
На жеребкуванні в ТВК ми витягнули 37-й номер – останнє число. Після нього тільки «Проти всіх», а ми – проти всіх, тому ті, хто прийдуть голосувати «проти всіх», можуть проголосувати за нас. Взагалі, 37 – моє улюблене число.
Вчора на вечірній нараді мені доповіли, що в Києві 3 травня планується чергове блюзнірство, а саме, "конопляний марш" за легалізацію "легких" наркотиків. Ми з активістами київської організації переговорили і вирішили протидіяти подібним "маршам свободи". Нашу позицію почитаєте в заяві.
Планокури зовсім знахабніли - влаштовують якісь свої "марші" коли Скрипка проводить Парад Вишиванок, та ще й у день народження мого сина Гордія.
В суботу у розповсюджувачів наркотичної чуми будуть великі неприємності, якщо вони таки осміляться вийти на вулиці нашої столиці.
Всіх українських патріотів запрошую долучатися до боротьби за майбутнє наших дітей без наркотиків.
Заява: "Наркотики - це не свобода! Це - залежність!"
"Свобода" зупинить конопляний марш!
Понеділок виявився для мене дійсно обливаним понеділком.
В обід запросили на радіо, на Хрещатик 26, на яке ледь не запізнився, змок до нитки (поки біг Хрещатиком від Бессарабки, де залишив машину). А потім із сином пішли в басейн, де "мокли" дві години.
Очистився повністю.
Весь день був у воді.
Цієї неділі разом зі своєю родиною я поїхав у Пирогів, щоб на природі в старій дерев’яній, без жодного цвяху зібраній, українській церкві зустріти Христове Воскресіння.
На вході мене перестрів продавець національної символіки з Івано-Франківщини. Впізнавши мене, він приніс цілий кошик дерев’яних писанок і почав роздаровувати їх моїм дітям, друзям. Я чомусь подумав, що цей весь кошик мені і, подякувавши, вхопив його. Але продавець не відпускав. Ми шарпали той кошик то в одну, то в другу сторону, вітали один одного зі Святом. Аж поки я не зрозумів, що подарунок мені – це лише одна писанка. А потім я в нього купив класну картину, написану його сином.
Тепле весняне сонечко, світло-зелена травичка, запах української весни, люди в вишиванках з щасливими посмішками на обличчях, так мене вразило, що я вирішив поділитись своїми відчуттями з іншими.
Звичайно це найкраще зробити через Живий Журнал (як це мені порадили хлопці з офісу).
